Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
Ліно, ти просто чарівниця! Немає таких слів, щоб виразити, як майстерно і добірно ти володієш мовою і як легко ти в неї обгортаєш почуття! По-осінньому Оксамитово і Розкішно! Захоплююсь!