Цвіте одна калина, біля тину,
Та поспіша біда, на Украіну...
Хоронить знову батько сина,
А ненька, донечку одну-єдину.
Чому, Господь це допустив,
Чи може нам, Він попустив?
Чи нас, з яких причин - забув...
І ангелів, чуму іх не послав.
Питання є, та кожну днину,
І задаю душі і серцю знову,
А відповідь, отримую просту,
Що ідолу, не Богу я служу.
Та славу багатьом я віддаю,
І землям, і моім земнім краю,
Хвалу чинам, постам - чиню...
Для них, я як намаз роблю.
Кому, ми велич, честі віддаєм,
Чому, ту славу - небу не даєм,
Забули Бога, Його не величаєм,
О, Слава Богу! Що, пам"ятаєм!
О Боже наш. Один. Єдиний...
Тобі подяку нашу ми складаєм,
Твоє лиш ім"я - прославляєм.
Бо слави, й честі Ти достоєн,
В молитвах голови, схиляєм
І прощення у Господа благаєм,
Благословіння небу воздаєм,
Хвалу і славу Богу посилаєм.
ID:
736733
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.06.2017 15:35:22
© дата внесення змiн: 06.06.2017 15:35:22
автор: Mila Brener
Вкажіть причину вашої скарги
|
