Ідуть літа, за роком рік збігає
Закінчується все колись, минає,
Цивілізації, епохи і кордони,
Вожді вмирають, генії, закони,
Все сіре навкруги, одноманітне,
Безпристрасне, байдуже, непривітне.
Одні і ті ж знайомі всім картини
Ми бачимо щоднини, щохвилини.
Нас катастрофи різні не лякають,
Трагедії спокійними лишають,
До всього звикли ми і збайдужіли,
До горя інших нам немає діла,
Нічим нас не здивуєш, не струснеш,
Коханням? Так! Одним коханням лиш!
