Якщо вже іти, то іти по лезу й по краю,
Якщо вже пірнати, то до самого дна.
І здається, що тільки одне небо лиш знає,
Що буде в моїм житті, наступного дня.
Але кажу, що не варто питати у неба,
Бо далеке і завше холодне воно.
Бо існує розрахунку, одвічна потреба.
Й каже, твій Бог, що нібито й добре воно.
Та частка відсотку - змушує балансувати,
На власнім кордоні без віз і без меж.
І кажуть, що лише тільки мені - обирати,
Попри всі запитання й буденні алеж...
І можливо, це помилка у виборі часу,
Можливо її, хтось допустився колись.
Обличчя, зводить судома - в жахливу гримасу
Й цього не змінити, хоч кому ти б моливсь.
Опинився у пастці днів - мого сьогодення
Й не лишилось ані сліду, ані слова від раю.
Та в мене є ти, і моє - божевільне натхнення
Й цього достатньо, щоб створити землю та зграю...
Та попри все лишилась в мені спокуса,
Стерти пам'ять та знову все послати до чорта
І хоч, вже вкотре розтинають Ісуса -
Любов це - єдина система, серце♥_аорта...
