###
Знов мокрі сховини мого міста,
як вередливе дівчисько,
що ніяк не визначиться
- чи кохатися а чи друзьми лишитися....
тай, у неба без снігу, думки туманні
сходять на землю і там ховаються
...чого бояться..
Вітер повз прошепотів- на вухо:
- щоби зійти ранком у віти і трави. Шшш
Вона знов мовчить, соромливо всміхається.
Та мені чомусь вже #недосміху(
Мав би до неї одне питання:
Але утримаюсь. Може остання
