Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Утриско: Мені сміялась вікнами оселя. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Іван Мотрюк, 29.11.2017 - 21:56
МандриПовернувся ,я з мандрів до дому, Ніжно глянув на рідне село. На душі чомусь смуток розтанув, У душі чомусь все розцвіло. Але скоро усе це минуло, Знову смуток у душу зайшов І тоді ,я і ще раз поглянув, Та веселого ,я не знайшов. Бачу батькова хата стоїть , Та чомусь вна сумна, не весела, Пам*ятаю як було колись, Як піснями шуміла оселя. Пам*ятаю ,я матір свою, Як в дорогу мене виряджала. Відшукай ти там долю свою, Так тоді мені мама сказала . Батько також мені говорив- Проводивши мене аж за поле- Там щасливо мій сину живи, Та про нас не забуть ти ніколи. Та тоді , я не слухав нікого, Я по світу ходив і блукав. А батьки вже мої повмирали , Повмирали,я навідь не знав. Як тепер ,я провсе те жалію, Ох як важко мені на душі, Та про те вже не зкажеш нікому- Відійшли усі рідні мої. Ви пробачте мене,тату,мамо- За усе , що зробив я вам зло. Та не ма вже кому пробачати, Бо померли вони вже давно . Сивиною моя голова - Наче інієм вкрилася вся І ніхто не заплаче за мною- Бо така вже заслуга моя . ID: 410853 Рубрика: Вірші, Лірика дата надходження: 20.03.2013 22:57:55 © дата внесення змiн: 20.03.2013 22:57:55 автор: Іван Мотрюк. Леся Утриско відповів на коментар Іван Мотрюк, 29.11.2017 - 22:03
Як щемно до сліз. Спогади завше ранять душу. Дякую від душі.
Леся Утриско відповів на коментар Наташа Марос, 29.11.2017 - 22:05
А скільки їх , таких самотніх в смутку залишилося.
Нея, 29.11.2017 - 19:03
Плачу... дуже знайомо... хай перестане боліти всім, хто пам'ятає. Дякую за щемні емоції.
Леся Утриско відповів на коментар Нея, 29.11.2017 - 22:06
Це наша пам'ять про найрідніші місця, про наше дитинство та рідних. Дякую.
|
|
|