На дворі заметіль кружить.Зима.
Мороз на склі вікна малює візерунки.
Від сварки холодок між нами пробігає,
Ми з гіркотою у словах з’ясовуємо стосунки.
Де зникли наші з ласкою слова,
Що нас теплом кохання, серця і душі наші гріли.
У чому винен я, в чім завинила ти,
Навіщо стільки слів - образ собі наговорили?
З твоїх очей непрохана скотилася сльоза,
Від хвилювання я палю, насупив брови,
Хай нас мине подружня ця гроза,
Пора звертатися до мирної розмови.
Невже цей холодок копійчаних образ,
Що в цій нікчемній сварці ми собі наговорили,
Наше життя враз переверне в негаразд,
Все стане крижаним що ми з тобою створили.
Побач кохана, любий, ти мені пробач…
Яка різниця хто слова промовив першим
Ми тільки разом подолаємо це скопище невдач,
Давай же поцілунком сварку цю завершим.
На дворі заметіль кружить, зима
Мороз на склі вікна малює чудернацькі візерунки.
І вже тепло кохання душі зігрівав
І дітям нашим разом ми готуємо дарунки .
Тепло сімейне враз розтопить лід
В любові щирій так тепла багато
Коли ж в сімействі згода і любов
Тоді для всіх в сім’ю приходить дивне свято .
