А я люблю-люблю своє життя
за неповторні і прекрасні миті,
За той садок,що квітне край села
і мамині обійми променисті!
Я тихо Богу в церкві помолюсь
за те,що є заради кого жити,
І ніжно до матусі пригорнусь-
вона у мене є найкраща в світі!
Я рано-вранці полем пробіжу
зберу в букет усі найкращі квіти,
І той букет матусі подарую,
аби не мала вона приводу журитись!
Я задивлюсь у її ясні очі
там неба синього побачу я блакить,
Я пригорнусь до неї і почую
як серце материнське защемить!
А задивившись в її ясні очі
побачу ту любов,що вогником горить,
Згадаю ті недоспанії ночі,
котрі недоспані були колись!
А я люблю-люблю своє життя
воно таке щасливе й неповторне,
Як кущ калини той біля вікна,
Енергії й завзяття воно повне!
гарно написано... 
