I миттєво деякi вченi нас розуму навчали -
- Плем'я торкiв* десь тут кочувало, тому й рiку назвали.
Було таке, та не торкiв єдиних степ знавав, шановнi.
Схiд України приваблював рiзнi народи тюркомовнi.
У печенiгiв зi Святославом** бiй, хан Куря дуже лютий.
Кончак, Гзак - хани, вiд дiй цих половцiв плач Ярославни чути.***
Окрiм цього, кочiв'я помiтив погляд: бастiїв, турпеїв.
Ще й ковуїв, боутiв, каєпичiв, ревугiв, берендеїв.****
А це як - й торки, й торкиня, й торок, i торкеня-манюня -
Гне лiнiю свою лiтера "К" й до кожного слова суне!
А в назвi Тор - тут вперта лiтера ця нiби й загубилася.
Чи то Вiдьми Конотопської капостi, чи вiд рук вiдбилася.
Схоже, метод Валерiя Бебика тiльки нас й "врятує".
Он, верба вже якраз i груш врожай дослiдникам готує.
Не барiться - насипайте в полумисок попкорну i чипсiв,
Бо iнтрига, ще й страшенної сили у мелодрамi всiй цiй.
То, не чули, не на жарт торнадо тут якось розходився.
- Ой, страх же, людоньки, рве, ламає! Хоч рятiвник з'явився б!
На перемовини дiда Гната шлють i Бровка кудлатого
Й висуває катаклiзм природний їм такого ультиматуму -
- Гаразд, зроблю я у бешкетуваннях тривалу перерву,
А ви ось що: на честь мене цю рiчку назвiть, у свою чергу.
Ну, "Торнадо" - його довгу назву до "Тор" скоротили.
Щоб тебе, ледве проблеми здихались - вже iншу зустрiли!
Тореадору набридло в Андалузiї бикам роги ламати -
Й чкурнув ось сюди - степами козацькими подався мандрувати.
Розбив серця стрункий кабальєро враз Ганнусям i Марiчкам,
Ще й дiяльнiсть свою увiковiчнити бажає в назвi рiчки.
А тут люди простенькi ж, скромнi й пiшли на компромiс.
- Та вже, ладно, хай серцеїдовi такий буде сюрприз!
Час минає, коли це футболiсти тут ще зупинилися,
А дiзнались про рiчку, то й мовлять: "Ви блекоти об'їлися!
Устругнути таке! Залишили за бортом героїв -
Й роздаєте коров'ячим лицарям почестi. Жах то є!"
Справжнi мачо - з того колективу лиш, де спонсор надiйний.
Про змiну назви навiть договiр уклали офiцiйний.
Вiн i досi у скринi знаходиться iз сусiдського горища.
А команда, до речi, та звалася - Торпедо(Запорiжжя).
Аж ось - прозрiння: цю назву спокiйно могли дати й слов'яни,
Якi тут часто, б'ючись з кочiвниками, отримували рани.
Лiтописцi давньоруськi - й тi, часом, стають авторитетом.
Комусь - з лавочки Кузьмич, пляшка пива й з насiнням баба Свєта.
Зi словом "тор" завжди знайома була i старослов'янська мова.
Так звався шлях, який прокладали собi й неодноразово.
Ще й кажуть: "Тепер шлях ТОРувати треба, аби пункту дiстатися.
I лиш виведе проТОРена стежка туди, її й триматися".
А "битий шлях" - його ж називають вже в мовi сучаснiй
То такий от у назвi цiй ребус своєрiдний, власне.
Рiчка ж дана з битим шляхом, бачиш, сусiдами були.
Ну, а близькiсть предки пiдкреслили ту й Тором нарекли.
У головi-то думкам цього вечора таким хазяйнувати.
Наостанок - ще б центру Донеччини удачi побажати -
Й виштовхнути фанатiв Новоросiї. Усiх пiд зад колiном -
Хто надумав назву Русь перекручувати. А Русь - це Україна!
*Торки(ще iнакше називали - торци, огузи, гузи, узи) - тюркське плем'я, яке колись кочувало у степовiй зонi України.
**Київський князь Святослав Iгорович.
***Єфросинiя Ярославна - донька Галицького князя Ярослава Осмомисла i дружина Новгород-Сiверського, а потiм Чернiгiвського князя Iгоря Святославича. Про неї ще згадується в "Словi о полку Iгоревiм".
****Тюркськi племена, якi колись кочували у степовiй зонi Украiни - ковуї(ще iнакше - коуї), каєпичi(ще iнакше - каїпичi), ревуги(ще iнакше - ербуги), берендеї(ще iнакше - берендичi).
Щиро дякую. Ну, справдi, чого ж ми будемо переiнакшувати тi назви, якi нам вiд предкiв дiсталися. Ми тiльки примножувати iх будемо. То лише Петро Перший зi своiми пiдлабузниками любив перекручувати усе навколо, з нiг на голову ставити - то вiн Русь змiнив на Росiю, то гербом зробив двоголового орла. А у слов'янських племен з Русi багатоголовi створiння завжди були негiдниками, робили простим людям рiзнi капостi.
Та отож, мене й самого така думка вiдвiдала лиш тодi, коли почав писати вiрш. Ну, краще пiзно, нiж нiколи. 
