Люба дівчино моя,невже ото воно і є?
Давно оспіване піснями.
Це диво, що трапляється лишень між нами.
Що лірики і романтики, коханням прозвали.
Навіщо прописалася в моїй душі?
Щоб кожну мить кричати в ній віршами…
Та це лишень мої романи,
Котрі так дійсністю і не були.
Твоя краса як чистий літній небозвід,
Для когось ти така як всі – людина;
Для мене ти залишишся одна єдина;
Котра зуміла доторкнутись до душевних стун…
Ти в моєму серці оселилася мабуть навік;
А я в твоєму лиш нейтральна мить, спалах десь там в далині.
Невже безжальний час не змінить свій мотив,
І ми з тобою так залишемось – товаришами…
