Казка
1
Рано-вранці, із барлоги,
Висунулося звірятко:
Безтурботне й клишоноге
Непосида-ведмежатко!
Вмило мордочку швиденько,
З*їло чемно кашу манну,
І почапало раденько
По сунички, на поляну.
2
Так вже ягідки шукало,
І ретельно заглядало
Під кожнісінький листочок
Під грибочок, під пеньочок.
І, нарешті, у травичці
Показалася суничка.
Та така уже духмяна,
Солоденька і рум*яна.
Але, тільки-но дитятко
Клишоноге ведмежатко
Простягнуло свою лапу,
Щоби ягідку зірвати:
Равлик вигулькнув з травички
І сказав:
- Моя суничка!
Тож облиш і не чіпай.
Краще іншу йди шукай!
3
Ведмежатко не здавалось,
Знов на пошуки подалось.
В кожну зиркнуло щілинку
Під берізку, під ялинку.
І, нарешті, у травичці
Показалася суничка.
Та така уже духмяна,
Солоденька і рум*яна.
Але, тільки-но дитятко
Клишоноге ведмежатко
Простягнуло свою лапу,
Щоби ягідку зірвати:
Як цвірінькнула синичка:
-Зачекай!
Моя суничка!
Тож облиш і не чіпай.
Краще іншу йди шукай!
4
Ведмежатко спохмурніло.
Дуже вже йому кортіло
На пеньок сухий присісти
Та ягід пахучих з*їсти.
І, ось, знову у травичці
Показалася суничка.
Та така уже духмяна,
Солоденька і рум*яна.
Але, тільки-но дитятко
Клишоноге ведмежатко
Простягнуло свою лапу,
Щоби ягідку зірвати:
Як мурашка невеличка
Зойкнула:
-Моя суничка!
Тож облиш і не чіпай.
Краще іншу йди шукай!
5
І розрюмсалось бідненьке
Ведмежаточко маленьке:
-Хочу ягідку смачненьку!
Ну, хоча би невеличку…
Хочу, хочу теж суничку!
6
Саме в цю саму хвилинку
Сонце вийшло з-за хмаринки.
І побачило, неначе б,
Як звірятко гірко плаче.
Стало йому жаль малого…
Тож, прийшло на допомогу.
Й, підрум'янило малятку
Непосиді-ведмежатку
Смачних ягід повну жменьку!
-Хай поласує маленьке!
Щиро вдячна, Оксано! 
Гарно)
