[ Незабутні ці хвилини
життя… Славетний
край… Хороші люди…
Надії… Молодість…
Місяць в півнеба… Хвилі шепочуть…
Мов немовлята круті береги
В люлі заснули,- а з ними і люди…
Тихо у Вічність спливає вода…
А ти та я хазяйнуєм в наметі,-
Тихо і затишно,- спокій в душі…
Луки пашіють теплом конюшини,
Світить Радичів здаля світляки,-
Ще за всесилля червоної волі
Божу споруду знайшла тут біда,-
Якщо з узвозу піднятись до Храму,-
Страшно дивитись на стіни в крові…
Тихо...Замріяно... Стихло довкілля,
Котитья вільно посестра в Дніпро,-
Виполов з корнем отруйне те зілля,-
Кров'ю просякнуте,- мудрий народ...
Сном заколисані Новгород*, Короп,-
Свідки Батурина зраджених справ…
Сом десь гуляє, бо котиться хвилька,
Стих вітерець... Пролетіла сова…
Глянув на Тебе,- красива і ставна,-
Долі дарунок за мрії стійкі...
Щастя нам стелять ці люблячі руки…
Спокій… Кохання… Надії… Ріка…
Новгород – Сіверський*
Це звідси князь Ігор
ходив на половців…
Їх і писати приємно... 
Є що згадати... Було з чим жити... 
Перехвалений!!!! 
На тій посестрі Дніпра і моя котилась доля, Яноше! Є що згадати.
