Матіола - подружка розкажи,
як тобі вклоняються зіроньки у ночі.
Дівчата полюбляють твою красу,
у вечірню пору запашну.
Попід частоколом ,
ти стоїшь чарівним колом.
Принишкла в темряві,
втопла в своїй духмяності,
до нашої радості.
Навколо тебе не смеркли
інші квіточки, а поснули.
Лише ти імлу здолала,
нічь і день тимчасово обвінчала.
Нічь відступає, спокій тобі надає,
не зволікає.
Твоя ціль - служити іншим,
додавати радощів Життя,
та й йти в зимове забуття.
Але ж ти встигаєш,
добитися єднання з усім Світом,
а це ж і є - блаженство
істинного щастя,
котре навіть не кожній
людині вдається.
Після ночи настає завжди день,
падає росою твоя тінь,
як натуральна Сльоза України,
за кожним Своїм Сином, що пішов
назавжди, щоб ми бачили ці Природні Скарби.
