Як же тобі пощастило,
Ти народився в Дніпрі,
Там, де над річкою схили,
В місті сакральної сили,
В місті твоєї зорі.
Ввечері вийдеш з роботи,
Стомлений ,день був важким.
А тебе раптом підхопить
Вулиць потік, він турботи
Зніме заплічні мішки.
Вулиці, вежі, будинки,
Лиця знайомих й чужих,
Блиск бутиків, парки, ринки,
Змінюють слайди картинки,
Вихор подій закружить.
Втома втече і розтане,
Ти як новенький Айфон,
Щойно заряджений, а не
Раб, що закутий в кайдани,
З містом живеш в унісон.
І у маршрутці додому,
Дивишся місто в вікно,
В сяйві вогнів золотому,
Місто стає загадковим,
Як у німому кіно.
Як же тобі пощастило,
Ти народився в Дніпрі,
Місто дає тобі сили,
Щоб твої мрії злетіли
Вище ніж зорі вгорі.
Заздрю...дніпровцяям, Людо! 
