Безмертна, вічна мова соловїна,
Від дрежела... початок ручаїв.
У косах сивих доленька чаїна,
Єреями зневажених волхвів.
Їй намагались вирвати легеньки,
Украли віру в пращурів - дідів.
Та поламали зуби воріженьки,
Бо не знайшлось на неї ланцюгів.
В ній слово мати, пісня колискова,
В ній корінь древній русів, козаків.
В піснях вона, могутня наша мова,
Її прадавність в витоках віків.
Отож ж не знищить, а ні час ні ворог,
Хоча вбивали сотну вже разів.
Та залишають... за собою порох,
Бо в ній палюча ненависть і гнів.
Приспів:
В ній гідність наша скривджена, трагічна,
Народ говорить нею до богів.
Любов в ній, слава Святослава чиста,
Птахи співають нею із гаїв.