В буянні віт прокинулась весна,
Не встиг ще травень кліпнути хоч оком,
Погода склалася: і тепла, і ясна,
Та в душу глянула тривога ненароком.
Далеко ти … де блискавка і грім,
Хто друг, хто ворог - важко зрозуміти…
Думок нема ніяких…тих окрім,
Що вдалині, тебе поможуть захистити.
Спонтанно народились почуття,
І підростали в гамірній розмові,
Вже планувались зустрічі, життя,
Все буде - при одній лише умові…
Скоріш вертайся - цілим і живим
З сяйвом очей, що вміють чарувати,
Я буду віддано писати… і чекати,
Щоб мати шанс, в реалі покохати…
Вірш пречудовий! Зі всіх сторін! Але, вибачте за критиканство,- дуже ріже слух "в реалі" та ще й покохати. Ваш вірш від початку і до кінця складається із простих звичайних,теплих,щирих слів, а сама кінцівка виглядає трохи "приблатньонною" через цей "реал". Десь би так: ...зустрівши, покохати. Вибачте.
Дай Боже ,щоб всі повернулися живі.І досить,досить,нарешті скажемо досить цій війні.
