РОЗБУДИ, МЕНЕ МАМО !
Розбуди, мене мамо рано раненько!
на світанку ,як сонце зійде над селом,
я принесу до хати водиці рідненька...
і навесні ,засію квіти під твоїм вікном.
Нехай соловейко несе веселі пісні...
і душа розквітає у квітучім розмаю ,
щоб зустрічала осінь сонячні дні
раділа щебету пташки у тихім раю.
Мамо ,матусю -рідна нене моя...
моя рання птахо голубко сива,
сядь, відпочинь... я полину у поля,
засію зерно щастя у золоті ниви.
Нехай заколосяться буйно жита...
а в них волошки і маки червоні,
я, виплету віночок увінчаю твої літа-
зацілую ,натруджені золоті долоні.
Розбуди ,мене мамо рано раненько!
як ясне сонце зійде у моїм вікні...
я принесу все золото світу рідненька
щоб незнала ти біди і горя на землі.
Чуйно і боляче за ранішню і цьогодену долю наших мам. В цьому вірші, я також бачу жагающу долю нашої України, що віддана Європою на поталу Московії- угро-фінам, де прості люди, воїни кладуть життя за Волю. Пробудись народе України!
Розбуди ,мене мамо рано раненько! як ясне сонце зійде у моїм вікні... я принесу все золото світу рідненька щоб незнала ти біди і горя на землі. 
