Загублюсь в осені – в брунатнім хороводі
Рожевих айстр і білих хризантем,
Де пахнуть димом скопані городи
І мокнуть ранки під дощем.
Ці ностальгійні спомини про літо,
Небес прощально-синя глибина,
Цей спалах барв осінніх пізніх квітів,
Цей запах щастя, що мина,
Ці перестиглі кетяги калини,
Цей сум полів по зораній стерні
Несуть неясні відчуття провини,
Жалі за втраченим в серпневі дні.
Ця дивна осінь – що тебе чекає,
Біда чи радість, холод чи тепло?..
Щось забувається, щось з листям відлітає,
Щось вже минуло, як і не було.
Ти не шукай мене – в багряному наряді
Лісів, що випили своє тепло
Загублюсь в осені, у царстві листопадів,
Де жовтим листям пам'ять замело.
Прекрасно! 
