Та яка ніколи не дізнається що відчуваю,
Що пишу тобі, аби тільки писати
І я просто до думки цієї звикаю,
І про мої почуття краще мовчати..
Коли нікому ,коли ніколи,
І багато причин щоб забути про «нас»,
Про те.. що цей вірш навіть не про кохання,
Це ті, що популярні будуть повсякчас,
Та всі читають, в кожному є надія остання,
Все ніби добре, без примхливої фальші,
Коли декілька плюсів додав собі в карму,
Вони думають як стискаються пальці,
Їхнім словам замало щирого шарму,
Про те.. що вони не зрозуміють,
Про те.. що саме тобі це пишу,
Про те.. що пальці їхні німіють,
Про те.. кому першому я напишу..
