Вона прийшла із хейянських* віршів -
В столиці вітер лихий блукав,
І повний місяць сховав обличчя,
І не змочила роса рукав.
Стріли гостріше поранить погляд,
Чорнило ночі мов кров тече,
І хіганбана** цвіте червона
На шовку сніжному, ніби честь.
Крилом метелика в павутинні
Між пальців віяло тріпотить,
Не гріє дотик прозоро-зимний,
Як з порцеляни крихкої кіт.
На скронях, шиї і на зап’ястках
Судини – сіткою синіх слів;
Замерзла стежка від кроків, згасли
Всі ліхтарі, облітає слив
Завчасний цвіт, і гілки сивіють
Скляною памороззю – мовчи!
Я знаю, знаю страшне це диво:
Її зустрінеш – і дні лічи.
Не тане крига у срібній річці,
Не гріє сонце, вогонь заснув,
У стріл моїх – паперові вістря,
А крик німий, бо не маю вуст.
Чекай від нечистої сили - недоброго,
Чекай від зимового дотику - холоду,
Чекай від меча, що візьме твою голову -
Не помилишся.
Проси у вогню не палити, а лащитись,
Проси павука, що чекає у засідці,
Плести не пастки - хитромудрі загадки -
Де опинишся?
Давно мій сад оминають чаплі:
Панує тут та, що нищить сни,
І де молитвам тепер звучати,
Якщо у серці – сліди брудні?
Земля безплідна, і кров, і ряска,
І пастка хижих кігтів біди;
Гачок отруйний – я сам піддався,
Лишилось витягнути з води.
Рука рибалки хіба здригнеться,
Хоч як на суші не б’ється карп?
Вона сплела із волосся невід -
Дивись на очі їй не потрап.
Мов помах пензлика в завірюху –
Чорнильна тінь її довгих вій.
Мене оточать сніжинки-сутри:
Хто ж розгадає такий сувій?
Обличчя – давня розбита маска;
Читаю в тріщинах вирок свій,
І погляд примари - безхмарно-ясний,
І цю хижачку не спинить дзвін.
Чаклун, дізнавшись, все супить брови:
Прогнати б привида, це ж не жарт!
А я давно не шукаю броду,
І там лишусь, де сніги лежать.
Тримаю ліхтар - світло там ледве жевріє,
І тіні кружляють у танці скаженому.
Що пані моя нині бачить у дзеркалі?
Візерунки слів.
Сміявся з казок - а тепер пізно вірити:
Вже сто оповідок нам долю відміряли,
Вже біла красуня сміється за ширмою -
Що ж, поклич її.
* Хейян - період японської історії, відомий витонченою літературою, палацовими інтригами та оповіданнями про духів, чаклунів, etc.
** Хіганбана - це Lycoris radiata, або ж spider lily, квітка потойбіччя.
Дякую, пані.
Ми з друзями хотіли якось восени ті сто оповідань розповісти й побачити, що буде. Але настрій виявився не той, хтось почав кепкувати ну й покотилося. Певно, воно й на краще
