А час пливе так швидко,неначе бурна річечка,
Із джерельця звивається, немов барвиста стрічечка,
Комусь жнива полиє, комусь немов посуха,
Для когось водоспад, для когось лиш розпука.
Хтось в течію заходить, хтось валить береги,
А хтось для моря чистого позводить всі струмки,
Хтось тоне, бо не бореться, для когось чудний сплав,
У когось жовті лілії покриють цілий став.
Біжать секунди лічені крізь пальчики людей,
І чим вони наповнені залежить від ідей,
У когось гроші правять, у когось з серця клич,
І долю свою стравлююсь, немає в них облич.
А ти мої краплиночки наповнюєш теплом,
Кохання проростає посадженим зерном,
У мене повні вінця із радості і мрій,
Ти океан породжуєш, буяє щастя - сій!
І як поверне річечка залежить лиш від вас,
З тобою вся доріженька, немов прекрасний вальс,
Ми греблі всі розібємо, бо разом навіки,
Дощі лиш розмивають потріскані шляхи,
Із них ми знов зіткаємо чудову ніжну гладь,
З тобою, мій ріднесенький, на серці благодать.
Гарний вірш!Добре,коли є справжне кохання! 
