Присвячую
своїй донечці
Вітер жбурляв сніжинки у вікно. Закрутила, завертіла снігову карусель хуга.
Катерина не могла спати, бо думки про малого пухнастика мучили.
"Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру.
Щодня кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню...
Увечері Катерина до кишені сховала шматок ковбаски, а зранку шерстяну хустку ще приготувала, щоб тепло було йому. Але матуся запитала:
- Для кого все, дитинонько, приготувала?
- Для кошеняти, яке зі школи зустрічає та додому проводжає...
- Бачу, що це справжній друг, а справжнім друзям варто допомагати, тож заберiмо його...
Так здружилися назавжди дівчинка Катерина й пухнасте кошеня Сніжок.
... Що може бути більшим у світі людських взаємовідносин ніж дружба. Це заради неї поет Андрій Малишко готовий був писати стоси віршів.... Я дещо розлогіше написав про Ваш цей твір. Коли є бажання, перегляньте: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824244
Саме з дитиства починається виховання любові до тварин. 
Гарне оповіданнячко. 
