Ой, не знала і не знає,
Та й не буде знати,
Миліш тебе, мій Кобзарю,
Замучена мати,
Нема, видно вже й не буде
Такого їй сина,
Щоб любити ніжно, вірно
Свою Україну!
Не злетить до Бога дума,
Болем твого слова,
Не заплаче серце, в муках,
Не зірветься стогін,
Душі чистої, за долю
Скараного роду,
Що і досі ще в неволі,
Здибавши свободу...
Закували, мов в кайдани,
Підлі лицеміри,
Твою мову, рідне слово,
У москальську віру,
Зреклись прадідів,
Продали збайдужінню совість,
Хочуть щастя, хочуть грошей,
А що ж то натомість?
Чи не зради лиходійство,
Не лукаві сльози
Запроданців, бузувірів?
Чи може?.. Чи може?
Ой, не знала і не знає,
Та й не буде знати,
Миліш тебе, мій Кобзарю,
Замучена мати!
ID:
828445
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 09.03.2019 23:51:38
© дата внесення змiн: 10.03.2019 00:05:48
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
