Льву Миколайовичу Толстому присвячуємо
Хмари, орди,орди,–
хмари і орди!
Супроти світу і Волі
мій розум встав в ХХ-віці
гордим!
Десь під церквою, – близько,
в переоранім мінами полі –
Хто б встояв перед моєю блискавкою –
Перед моєю хижою світлою волею? –
Мовчать!!
в тупість зачаровані довжники!..
Художник є вовком! вовк –
збіг художником.
Фюрер– склав би екзамена
на художника,–
не мали б всемирного кіллера...
Мовчать!!
бо зроблю – що Бог назнаменав...
Та вас підвісить, – хека англо-сакського
повісить –
моя колишня палітра!..
Рептилії незримії хряскають керівників –
ще до світа!..Що ви знаєте?? –
З Хєвою під попою в президентів крута
півлітра...
І – художники останні, два-три,
йдуть зо світу.
Мало мені світите –
мало й вам, кажу, що світить!
А богозвір– звіробога насправді
досить баче...
Бог вам! Бог вам нехай пробачить!! –
Бачте? – на портреті
дід? Вовк!! пише:
«...махали антимінсом...»
Леве! брови твої, зволоч ти, пришию
тобі над переніссям...
Вовк долі підлісової, –
Ти з більш земним ще напаром!!
Не попавсь ти моїй хижій волі! –
Закопать Євангеліє?...
Не попавсь ти удару–
спасительному удару!!!
І що? – допарюєшся...
І ходите, хріни, навкруги вовка
з хрінофарбами?
Її, Його писати!
Вона – пензлем може водити...
А не як ті , рукоблудителі...
що один одного звуть «харями»...
Харі – хмари-хмарами, орди,
хмари і орди!.. Бігборди, бігморди...
Так хай сплине світ!
ніж пробиратись – примари! світ весь
премарний – отак у світло...
як витирати – мов хну – усіх гордість...
Чим гордитись тут??
Хмари, звірі, демони –
й ще гірше – гріхи і орди!!
А Вона любить, роздайдушу-
козака:
Любить бо каже: нічого, всміхайся,
Ігорку!
Художник взиває любов’ю по імені!! –
Ручні собаки? –дивіться ви мені...
17.09.2007, ліс
