Дійшло нарешті, що щастя бракує.
Душа нещадно бунтує.
Легше лише,коли поруч Природа,
сяду під деревом, біля води,
зразу полегшає,буцімто й немає біди.
До війни була вельми заможна,
а тепер небезпека та розпач
захопили увесь спокій.
Не бідую лише завдяки сину,
що він поки поруч.
Знаю, в глибинах безодні Душі
сховались перлини мої сумні.
Долі рука мене не шкодувала,
та й людський гнів триваліший -
пече щоднини.
Зла, лиха година ходить за плечима.
Якщо не встигну за своє Життя,
віддати душевного тепла,
хто ж розумною назве.
Пригода - Життя триває,
поки вона жертвенна до інших.
Хочемо сп'яніти від великої
радості Життя,
та засмучує клята війна.
Коли людина потрібна людям - живе,
а коли лише для себе - ні.
Добираємося до солодкого кавуна середини,
то вже й життя проходить більше половини.
Всі радощі зі Світу зібралися у квітах,
тому шаную їх красу швидкоплинну,
та порівнюю з нашим життям,
його скарбами.
Триває життя пригода,поки живі, все плануємо свої шляхи.
Але ж голі приходимо у Світ,
так само з нього йдемо,
ніякого багатства з собою не беремо.
В моїй Душі панує зима,
тільки згадую її розмай,
сліз ручаї віднесли його
в дальні краї.
Важке життя терпляче зношу,
удари його, страх,
раз не таланить в любові та радощах.
З таких роздумів і складається справжнє багатство... 
