Я лише дівчина на самокаті.
Мій рух повільний і вимагає того, щоб докладала багато зусиль.
А ще мій шлях, вимощений бруківкою, явно не розрахований на такий вид транспорту.
Та й самокат не мій.
Я просуваюсь вгору – скочуюсь донизу. І знову починаю підйом.
Втомлена і майже у розпачі – це мій звичний стан від початку цієї самокатної мандрівки.
Само-кат. Угу, я сама собі кат.
