По-сусідськи у мирі живуть
Дві подруги: Надія й Валюша.
Своїм рідним тепло віддають -
Їхня дружба з роками щиріша,
Бо навік поєднало життя.
Між собою так схожі дві долі.
Притаманне обом співчуття,
Все ділили: і радість, і болі.
Разом брали ділянки вони,
Одночасно вели будівництво.
У обох підростали сини,
Було спільне й у них парубоцтво.
Два добротні будинки звели,
Разом йшли на колгоспну роботу,
Господарство підсобне вели –
Так проходили дні у турботах.
Але горе постукало в дім
До Валюші, а потім – Надії,
Стало пусткою страшною в нім
Й обірвалися всі їхні мрії.
Овдовіли обоє вони,
Поховавши обох чоловіків.
Їм опора – це їхні сини,
Невістки і ще рідні онуки.
Промайнули літа молоді –
Сивиною покрилися коси.
Та з прийдешніх усіх цих подій
Одна одну підтримують й досі.
Їх так часто зустрінеш обох:
Де з’явилась одна – там і друга.
Мабуть, спільна в них доля на двох
Й одна одній - найкраща подруга.
Промайнули літа молоді – Сивиною покрилися коси. Та з прийдешніх усіх цих подій Одна одну підтримують й досі. Повчальний приклад міцної дружби і підтримки!
Душевно!
Промайнули літа молоді –
Сивиною покрилися коси.
Та з прийдешніх усіх цих подій
Одна одну підтримують й досі.
Хай тільки міцніє дружба! Дай Бой їм здоров*я!
Промайнули літа молоді – Сивиною покрилися коси. Та з прийдешніх усіх цих подій Одна одну підтримують й досі. 
Повчальний приклад міцної дружби і підтримки!
