Кличе начальник помічника:
- Слухай, дружище, задача така –
Кидай всі справи, крапка і хрест
І підготуєш доповідь (текст).
Збори урочисті. Виступ один.
Ну, а тривалістю тридцять хвилин.
Тому не вперше, він віддав честь,
Клацнув підборами, випалив «єсть»!
Десь до обіду текст накатав
І секретарці до друку віддав.
Ходить раденький, бороду мне:
- Шеф на вечерю візьме й мене!
…Збори. Трибуна. Зверху графин,
А на трибуні – начальник. Один.
Доповідь (текст) перетворює в звук,
Все ще не знаючи текстових мук.
Ось тридцять перша минає хвилина
Шеф наливає воду з графина.
Сорок хвилин. П’ятдесят. Шістдесят.
Лисина мокра. Піт наче град.
Голову свердлить думка одна:
- Ну, попадися мені, сатана!
Я підготую такий тобі текст!
В шию! І завтра ж. Крапка і хрест.
В залі, на сцені картина така:
Дехто регоче, а хто – хропака.
Зовсім позбувся начальник лиця,
Поки добекав той текст до кінця.
Лисину витер. За сцену побрів,
Де помічник, наче заєць тремтів:
Це секретарка таке наробила,
Другий примірник не відчепила!
Кари вона заслуговує, кари!
Ви ж прочитали аж два екземпляри…
18.03.1987 Згурівська РЛ
