заговори на дивній мертвій мові_
перебери гачки колючі літер_
тікай з тенет вербово-калинових
доки регоче злий північний вітер…
>
заговори, знайди свій ключ у темінь,
в´яремений сатрап в тісних лещатах,
зламай криві зубчаті коліщата
закляклої іржавої системи_
>
заговори на дивній мертвій мові_
переплети навгад в корі гірлянди_
нехай впіймає власна тінь на слові,
обсипле цвітом чорної троянди,
>
на крилах кажана знесе за хмари,
жбурне , як грудку, в піну хвиль прокислих,
тебе, протятого пустих ілюзій гаром,
того, хто кров злякав вогнем навмисно_
>
як бісер висипати сором істин
не станеш шелестливими вустами,
коли над сонним містом сонце стане
і загудуть у порожнинах храмів
хмільні жерці тягуче “нині й прісно”…