Сиджу на землі, в тіні, під вербою
І поглядом вгору хмари пасу.
Мій спокій спочатку бився з рікою,
Але, врешті решт, найшов на косу.
На березі тому квіти зплелися.
Побачив бажання в червоних стрічках.
Я став наче вовк, - стада розмелися
І в глибині щось зірвалось з гачка.
І ось вже стою, в тіні, під вербою,
Очами палю останні мости.
Здалося, на мить злетів над рікою,
Яку неспроможний переплисти.
