Поема
Спасителю-Слову і
Пресвятій Богородиці
трепетно присв’ячується
1
о! вже не світло,
лиш тріпоче
у парку — кожен лист дрижить —
як хоче...
щось стемнюється
щось хихоче —
й штовхають світ! —
щоб я розпалювавсь
бо Твої очі
ввік не загаснуть!
І тут прекрасно
якщо любить
якщо любити — ясно...
о! вже не світло,
лиш тріпоче
у парку — кожен лист дрижить —
як хоче...
2
і світ іде до величезної свободи
і бачу як ченці
в жовтневім краї
так моляться
і так співають
так моляться! — навзаєм! —
к Тобі й від Тебе,
що і стяг світла притягають
і сяють
але скінчать
світ знов холоне
й наповзає...
Як це прекрасно!
що й далі світ
до величезної свободи
бо в полі скраю
як спахнув клен
пала-палає
й на води
і на води —
мов стовбур
в неба очі закриває!
бо вільно є
і сам він
очі закриває...
Бо Твої очі
ввік не згаснуть
хай плаче все!
і все рида!!
і це прекрасно!..
Твоя Любов —
це і безумно
й це прекрасно...
4
Хай хто від мене
це від Тебе
зір повідриває
сльоза у нього
натікає...
10.10.2019, Київ,
біла захмареність ,
і — вийшло сонце...
