Ольга Калина «Світанок»
Видавець О.О.Євенок
Житомир -2019
Об’єм – 140 стор.
Наклад – 100 прим.
Отримав бандероль з Житомирщини зі збірками поезій двох авторів. Це особливе задоволення – діставати з поштової упаковки свіжовидрукувані книги. Потримати, покрутити в руках навсібіч, погладити палітурку, понюхати. Потім погортати, не читаючи. Потім, десь вмостившись зручненько, почитати. Море втіхи! А якщо в книзі видрукувано щось написане тобою, хоча б на одній чи кількох сторіночках, тоді – усолоди океан.
Для майбутньої збірки поезій Ольги Калини «Світанок» я підготував невеличкий огляд-передмову (ще за 8 місяців до цього). І тому занурився в вище згаданий океан міцно тримаючись за яскраву палітурку новонародженої книжини. (Що не кажіть, а тверда палітурка – це класна штукерія.)
Той свій огляд віршів Ольги Калини, який став передмовою в збірці «Світанок» пропоную вам.
(Про другу книжечку з бандеролі – розповідь завтра.)
-------------------------
Сентиментальна* лірика Ольги Калини
Читаючи вірші Ольги Калини, мені пригадалась чиясь думка, що поезія ─ це не повідомлення, а перш за все говоріння. Писати для Ольги – це перетворювати свій внутрішній погляд в слова. Дійсно, вірші не є інформацією, вони є способом прямої передачі почування. Від вірша ми чекаємо, перш за все, емоційний контакт. Вірші поетеси не описують переживання, вони інтонують емоцію. 90 відсотків сказаного міститься не в словах, а в інтонації.
Її лірика сентиментальна, але хіба ця риса для жінки є вадою?
Поетеса не робить відкриттів, не звертається до заборонених тем, не намагається епатувати* читача. Вона уникає показного філософствування-мудрування. Вона не створює римованих ребусів, ховаючи себе за символами і натяками. Та разом з тим, кожен сам в силу свого культурного і почуттєвого досвіду в її віршах може відчути щось своє.
Осінь знову заглядає
У моє вікно.
Все минає, все спливає,
Як і не було.
Та не чує красне літо,
Все спішить кудись
І злітають за ним слідом
Журавлі у вись.
( з вірша «Осінь знову заглядає»)
Вірші Ольги Калини (і означене в них) прості, зрозумілі і не потребуть попереднього аналізу чи вивчення вступних маніфестів.
Зображення простих людських емоцій, навколишньої природи ніколи не наб’є оскому і не набридне.
Поетеса через опис природи передає стан свідомості митця, спроби осягання себе в нашому світі.
Описовий пейзаж Ольги Калини створюється на основі відчуттєвих асоціацій (зорових, слухових, запахових), викликає в уяві читача його власний візуальний образ, навіює згадки і почуття з пережитої ним емоційної практики.
В безхитрісних, непафосних віршованих рядках Ольги Калини проглядається справжня, щиросердна не офіціозно-пафосна любов до всього свого, до Батьківщини.
Україна моя чорноброва.
В нас багата й родюча земля.
Як матусина пісня чудова -
Наймиліша Вітчизна моя.
(з вірша «Україна моя синьоока»)
Поетична мова фантастичним чином може іноді передавати найтонші вібрації почуттів. Особисто мене найбільше емоційно зачепили вірші Ольги Калини з циклу про війну, яка все ще триває на східний кордонах нашого краю.
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси,
Й вона кляла, кляла оту війну.
( з вірша «Не встигла мати вишити сорочку»)
Скільки в віршах цього циклу материнського болю, журби, одночасно з усвідомленням необхідності боронити свою землю від жорстокого, нахабного агресора.
Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.
( з вірша «Дороги»)
В простих словах описаної ситуації, де малюк побачив світлину загиблого на війні батька на дошці пошани, містяться багатошарові емоційні включення ─ тут і дитяча наївність, і обірвана любов рідної людини, і щем майбутньої сирітської долі, і намагання підтримати матір, і ще багато всього.
Матусю рідна, подивися.
Ось наший тато. Тут він є.
Скоріш іди і посміхнися,
Від сліз лице витри своє.
…………..
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Іди додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.
( з вірша «Дивися, мамо»)
Наведу ще одну строфу з вірша Ольги Калини «Коли сьогодні сядете за стіл».
Коли сьогодні сядете за стіл,
Щоб Новий рік з родиною стрічати,
Спочатку ви скажіть слова прості,
Слова подяки кожному солдату.
Вдячність — це почуття визнання і приязні за виконане добро. Головні емоції в віршах Ольги Калини ─ любов і вдячність. Саме це і приваблює читача в її поезії .
-----------------
*Сентимента́льність — властивість сприйняття. Настрій, за якого всі зовнішні враження діють переважно на почуття. Це схильність, емоційно-ціннісна орієнтація на прояв таких почуттів як: захопленість, розчулення і співпереживання
*Епатаж — продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка,
Євмен Бардаков (Віктор Охріменко)
ДЯКУЮ, за хорошу оцінку Олі Калині.А Їй писати ,слово від душі.Її світлі думки хай птахом летять до читача.Мова ,її доступна до кожного серця.Вона багато пережила.І свої емоції передає у віршах. ДЯКУЮ, вам що знаходити час ,сили дати резенцію авторам їхній поезії.Здоров'я ,і мудрості донести своє слово до людей.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за високу оцінку моїм скромним критичним спробам і гарні побажання! І Вам гарного настрою й натхнення в творчості!
Здійснюючи благодійну справу поціновувача поезії, одночасно набиваєте руку професійного критика, аби з цієї легкої руки швидше оперялися молоді поети і вище злітали оперені. Творчість пані Ольги та ще й Калини достойна Вашого доброго слова.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Ігорю! Мої критичні вправи направлені на те, щоб розглядати творчість колег і вчитись у них. А оцінювати чи судити не хочу. Нехай це роблять специ.
Не встигаю перечитати поезії своїх друзів-колег, але побачивши Вашу статтю "Сентиментальна лірика Ольги Калини" знайшла кілька хвилин, щоби познайомитись. Дуже поважаю Олю. Вона як поет буквально виросла на моїх очах. Дуже приваблює її щирість, її любов до життя, хоч знаю, скільки їй довелося пережити. Свою особисту подяку хочу висловити і Вам, Вікторе. Розумію, якими знаннями, терпінням, часом треба володіти, щоби написати таку аргументовану рецензію. І це дуже добре, що Ви є на сайті. Гадаю, кожен з нас хотів би отримати такий доладний огляд написаного. Це є і оцінкою, і своєрідним заохоченням. Хай Бог посилає Вам здоров'я, благополуччя у сім'ї і обов'язково натхнення, адже Ви маєте стільки талантів. За статтю 12балів.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячний, шановна Ганна Петрівна, за такий теплий і розлогий відгук. Ваша приязна критика мого намагання спробувати себе в критиці тішить і окрилює. Натхнення Вам і доброго здоровя!
Перш за все вітаю пані Ольгу з виданням книги. Щиро бажаю подальших успіхів!
А Ви, пане Вікторе, вже маститий рецензент! Я цілком серйозно так вважаю, бо Ви уважно і досконало досліджуєте матеріал кожного автора, акцентуючи увагу на особливостях його творчості. Велика подяка Вам за це.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, шановна Світлана Степанівна! Ваші компліменти, як мед - солодять і підбадьорюють мене!