ЛЮЧІЯ
Царила там в безмовності
ніч непроглядна, глибока...
На джерелі промінь місяця
зблискував одиноко...
Раптом неясні стогони
виникли вдалині
і понад (понад) тим ось берегом
привид з’явився (привид з’явивсь) мені... Ах!
Наче хотівши мовити,
губи його розтулялись
і він рукою безживною
кликав мене, здавалось.
Був якусь мить без поруху,
а потім згинув знов...
і хвилю, досі сяючу,
зачервонила кров.
(Так, досі сяючу
Зачервонила кров.
Так, досі сяючу
Ах, зачервонила кров.)
АЛІСА
Ясно, о Боже! Я бачу сплелися
в цій повісті печаль і тривога!
Ах, Лючіє, Лючіє, зречися
ти кохання так страшного!
ЛЮЧІЯ
Днів моїх він яскраве світло,
він утіха (він утіха) печалей (печалей) моїх.
І в час, коли обітницю
у запальній нестямі
сердечними словами
давав на вічні дні (на вічні дні,
обітницю у запальній нестямі
сердечними словами
давав на вічні дні),
забула я всі труднощі,
сльози на радість змінила,
наче із ним зраділо
відкрилось небо мені
(відкрилось небо мені).
Ах...І в час, коли обітницю
у запальній нестямі
сердечними словами
давав на вічні дні,
забула я всі труднощі,
сльози на радість змінила,
наче із ним зраділо
відкрилось небо мені,
відкрилось небо мені,
відкрилось небо мені.
Із ним зраділо
відкрилось небо мені, ах!
Відкрилось небо, небо мені.
Із ним зраділо
відкрилось небо мені, ах!
Відкрилось небо, небо мені.
Так, так, із ним зраділо,
так, відкрилось небо мені.
АЛІСА
Ах, дні твоїх сліз безсилих,
ах, готуються тобі, так, так
(дні твоїх сліз безсилих,
готуються тобі, тобі, тобі.
Ах, Лючіє, ах, зречися.
Дні твоїх сліз безсилих,
так, готуються тобі.)
Gaetano Donizetti, Lucia di Lammermoor: Parte 1, Scena 4 (Regnava nel silenzio)
ID:
853280
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 31.10.2019 20:56:09
© дата внесення змiн: 13.12.2019 17:03:18
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
