Я вкотре розпалювала вогонь,
Але такі почуття, як у нас лиш згасають.
Я розтоплювала твої руки своїм подихом,
Але таке серце, як у тебе, давно не відчувало чужого тепла.
Тож, сьогодні я востаннє буду засинати з твоїм образом у серці,
Сьогодні вперше я обіцяю собі бути більш обачною.
Милий, повір, мене не цікавить, що ти можеш змінити думку,
Мені начхати, хто не покидає вечорами твою кімнату.
Тіло всоте сковує ломота
І я не знаю її причини.
Мурашки давно оселились на моїй шкірі,
Однак я досі не можу торкнутись тебе без причини.
Тож, сьогодні я востаннє буду мріяти про твої холодні обійми,
Сьогодні вперше я обіцяю собі більш ніколи не губитись в тобі.
Милий, повір, мене не турбують здогадки, що ти щось знаєш,
Мені начхати, що завтра я не зможу стримати своєї усмішки при тобі.
