Зорі небесні, попри прокльони,
Попри війну, печаль та зневіру
Ви передайте мої поклони
Тій, що кохаю душею щирою.
На чергуванні, наприкінці ночі,
Доповідаю по рації пошепки,
Й згадую знову засмучені очі
І таємничу лагідну посмішку.
Зіроньки, прошу, шлях їй освітлюйте
І нагадайте про зустрічі наші.
Серце її наповніть надією,
Як би їй зараз не було важко.
Зорі небесні, скажіть їй, що війни
Мають початок і мають закінчення.
Після випробувань будуть обійми -
Люди у цьому віками досвідченні.
Брама до неба — голкові вуха,
Шлях до зірок — завжди через терня...
Тільки б вона ніколи не слухала
Тих, хто не вірить у моє повернення...
Зорі небесні, порою ранньою
Попри лихої війни забаганки
Ви передайте моєму коханню:
Хай не сумує - близько світанок.
Автор - Ігор Сичов
