Поема
Без любові людина аморальна:
не здатна відрізняти добра від зла,
ні політиком не здатна бути,
ні — науковцем; але ці хворі люди
при старій парадигмі
хочуть визначати розвиток світу!..
(вірус не в пробірці, а в головах)
Діло як світ старе, дечне.*
Як я люблю природу!
Як для серця
повінь голів недоречна —
Як це направлено на знищення
роду!
Який розум? —
зусиллям вправляю сердечним!!
З першого до (включно) дев’ятого
травня!
Злинь, моє серденько,
серденько спечне
серденько Неба —
що й нема переводу!
бачиш кохаю
художньо природу...
але Нептун насварив тут,
мов дощ тіснить трави
бачиш люблю — з грозової заграви!!
хочу — що вище
й приласкати — що нижче!..
Серце причасне!!
навіть кого вже
не стане...
Серце в любові —
в усьому прекрасне!!!
Бо Ти — Цар і Вогонь!!
і так прагну! й так
устремляюсь до Центру!
вслід —
вогненному
вихору
спрагло лепечуть
листки
книги мудрості
що із Неба
й землі...
Як царі
сторонньо тому, що настане
та й вже відбувається –
сторонні і світлу!
як безсердечні...
їх серця вже не каються...
Двигну їх серцем —
їх старих і негідних не стане!
Як я люблю
з глибин
безперестанно
серцем цілую один —
Бог чи я? —
Боже коханий!!
04.05.2020,
грози з дощами
* в площинах — як наука, політика, інші нещасні,
так як протилежні любові й живому художньому цілому...
