Якщо запитати у людей, що для них любов, далеко не кожен зможе дати відповідь. Одне це вже означає, що вони ніколи не любили. На жаль, на мою думку, в світі живе достатньо людей, які не здатні випробувати це прекрасне почуття, хоча, безсумнівно, кожен на це заслуговує. Я не маю права судити тих, хто не може любити, оскільки, так само як і будь-який інший дар, любов дається від Бога, а здатність любити - це, безсумнівно, великий дар.
На щастя, мені вдалося випробувати це незвичайно світле почуття і я можу постаратися розповісти, що ж любов означає для мене.
Любов - це, перш за все, почуття, яке народжується в серці часом в найбільш непередбачуваний момент і ми не в силах нічого з цим вдіяти. Безумовно, все починається з закоханості, і якщо закоханість переростає в кохання, то люблячий по праву може вважати себе щасливою людиною.
Любов - це коли не можеш уявити себе без того, кого любиш, жити хочеться тільки заради цієї людини, яка щоранку змушує тебе починати день з посмішки і радіти кожному мігу, тільки в цій людині ми часто бачимо сенс життя, тільки його посмішка і його погляд змушують серце битися сильніше. Любов - це не коли «в межах розумного», це коли готовий жертвувати собою заради коханої людини, коли немає ніяких меж, ніяких рамок. Любов - це самопожертва. І немає нічого приємнішого, ніж жертвувати собою заради коханого. Але тільки якщо це виходить від тебе, а не на вимогу. Любов - це коли кожна подолана трудність приносить в мільйони разів більше щастя і тільки допомагає пізнати один одного краще. І якщо людина не здатна до такого виду жертви, то він ніколи не зможе повною мірою насолодитися почуттям любові.
Любов - це гармонія і ейфорія одночасно. Потрібно вміти це побачити, відчути десь в глибині своєї свідомості. У цьому тонкому умінні теж полягає здатність любити.
Любов - це коли не ти хочеш бути щасливим, а хочеш зробити щасливим іншої людини. Це не сліпе обожнювання об'єкта любові, а повага і вміння цінувати його і його думка. Любов - це не поклоніння ідеалу, а усвідомлення того, що поряд з тобою по-справжньому рідна людина, якого розумієш і приймаєш з усіма недоліками. З коханою людиною хочеться не просто частіше бачитися, хочеться жити разом. Любов - це не справжнє, це бажання побачити спільне майбутнє. Тільки людина, що усвідомлює, що варто жити не тільки заради себе, поважати і цінувати не тільки власну думку, але й думка близьких людей, може любити. І я вважаю, що кожна людина повинна до цього прийти.
Ще любов - це прощення. Лише той, хто здатний прощати, здатний любити.
Про любов можна говорити вічно, але зміст завжди залишатиметься незмінним.
Тим людям, які не можуть відчути це, можливо, заважає відсутність любові і турботи в дитинстві, що веде до замкнутості і якоїсь блокуванні почуттів. Але інша справа, коли людина любить і не визнає цього. Гірше, коли зовсім не любить і намагається когось переконати у зворотному. Я вважаю, що багато хто, якщо не всі проблеми, у тому числі і нездатність любити, виходять з дитинства.
На закінчення хотілося б сказати, що немає на світі нічого прекраснішого і світліше любові. Хотілося б всім побажати позбутися від своїх психологічних проблем і відкрити в собі здатність любити. І тоді життя стане набагато радісніше і
наповниться змістом.
( текст з інтернету )
Про любов можна говорити безкінечно і всього не назвеш, що має значення для справжньої любові. А вона поміщається у 5 буквах: ЛЮБОВ, де любий ти, і любиш ти, і любе все навколо. Це крила, здатні в вись і в даль тебе нести й політ той не забудеться ніколи.Дякую.
Ваше вміння любити, Надюшо, ми щодня відчуваємо і у Ващих віршах. Багатьом таки варто повчитися. Дякую Вам за такі прекрасні слова про любов, які ще раз нагадують нам, що треба цінувати і берегти це почуття.
Любов - це сонячні людські почуття, що чудодійно змінюють світ в наших очах, розкривають красу людської душі... Людина починається з любові, а любов виростає з дитинства, лагідного дотику маминих рук і ласкавого маминого слова, з тихої колискової і веселки в небі...
Любов - веде нас у незвідані далі. Торкнімось своїми серцями цього дива, що змінює світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими, благороднішими.
Такі теплі і мудрі думки у тексті Надюшо!!! Любов - то вічність,вона не помирає, а продовжує жити!
Дякую, Надіє, за такий добрий, достойний, актуальний твір!
Щастя, Вам і любові, дорога Надійко! 
