Буває так, когось за двері виставляють,
Неначе вживаний мішечок зі сміттям,
Когось, мов книгу на зупинці забувають,
І вже не згадуючи, йдуть своїм життям.
А скільки в світі є страждань від нелюбові,
Чи навпаки, від дуже сильних почуттів,
Емоцій зайвих та фатальних при розмові,
Якій так просто бракувало мудрих слів.
Якби ж ми вміли трішки більше цінувати
Людські відносини, людей і почуття -
То не приходилось би часто так страждати,
І, може б, легшим стало хоч на грам життя...
***