В цю холодну пору
Читаючи все без розбору
Заліз я в свій вічний кокон
Складений з дрібних волокон
Таких м'яких, проте й колючих
Сповнених поразок пекучих
Хвилини, цілісінькі години, там провів,
Без натхнення, почуттів, все скнів,
Бо ніяк крила не розправлю
В ньому лиш від страху душу позбавляю,
Але нині є та, що залюбки
Полонила серце і думки
Вони і гріють і морозять
Різного дурману в сни приносять
Але довго я не сплю
Бо в любові без жалю
Бо в коконі був один,
Не зронивши жодної з сльозин
Що душили тіло й душу
Але слів своїх не порушу
Бо тепер є та на світі
Що в думках у мене мов у вишневому цвіті
Бо біля неї ще не був
Проте від неї розум свій забув
