Не можу це в собі тримати,
Я хочу Вам це розказати,
Про що болить, що відчуваю,
А що робити з цим не знаю.
Тому пишу, тому кажу,
Може, комусь допоможу,
Та де ж знайти оті слова,
Щоб не боліла голова.
І день, і ніч я їх шукаю,
У всіх навколишніх питаю…
Розкажи мені, степ, степ широкий, безкрайній,
Шепотіння густе – як мелодія трав,
Розкажи що було, як козаченько зрання
Боронитися йшов. Розкажи… Розкажи…
Розкажи як загинув хоробрий козаче,
За свою Батьківщину, за землю свою,
Розкажи як полинув у небо в останнє,
Як він друзів залишив у ратнім бою.
Розкажи мені, став, очеретом, вербою,
Своїм блиском прозорим, тремтінням води,
Як дівчина тебе поливала сльозою,
Як чекала коханого довгі роки.
Розкажи про побачення, любе, останнє,
Про жагучі цілунки, обійми палкі,
Про освідчення двох, обіймання до рання…
Як назавжди забрали його москалі.
Розкажіть мені, скелі, холодним камінням,
Лабіринтами тихих чернечих печер,
Скільки мрій, молитов, скільки праці, терпіння,
Відчували ви здавна, завжди, дотепер.
Розкажіть скільки люду в собі захищали,
Як карали злочинців, грішну страховіть,
Розкажіть як ви обраним прихистком стали,
Розкажіть мені все. Розкажіть… Розкажіть…
Розкажи мені, море, повітрям солоним,
Криком чайок у небі та шепотом хвиль,
Як козаки дівчат визволяли з полону,
Скільки бачило ти неймовірних зусиль.
Розкажи як човни ворогів догоняли,
Як надія та віра вітрила вела,
Як козаки за правду життя віддавали,
І як чиста любов їхнім сенсом була.
І Дніпро розкажи, широтою розливу,
Переливами течій та барвами хвиль,
Розкажи як у пастку скували жахливу,
Як твій норов ревучий змінили на гниль.
Розкажи як пливли домовини з церквами,
Як примусили люд покидати хати.
Розкажи як червоними течії стали,
Скільки крові ти бачив у пеклі війни.
Розкажи мені, поле, суцвіттями квітів,
Килимами духмяних, мов шовкових нив,
Розкажи як тебе шматували по світі,
Розкажи як вивозили цінні ґрунти.
Як кропив тебе піт від надмірної праці,
Як віддячило ти урожаєм міцним,
Як вмирали від голоду діти та старці,
Штучний голод забрав їх насиллям страшним.
Розкажи мені, ліс, своїм подихом чистим,
Скільки чув ти розмов при багатті вночі,
Як ховав козаків своїм листям барвистим,
Як домівкою стали дерева, кущі.
Розкажи як ти плакав від куль ворожнечі,
Як палали дерева від вибухів мін,
Розкажи як ти вбрався у одяг чернечий,
Розкажи мені все. Розкажи… Розкажи…
Розкажіть мені, гори, хмільною красою,
Непідступними схилами білих вершин,
Як на захист ви стали міцною грядою,
Зберегли як традиції правих меншин.
Розкажіть як вас ранком будили трембіти,
Як відлунням блукали чарівні пісні,
Розкажіть праотців головні заповіти,
Їхні думки святі та поради цінні.
Я почую вас всіх, я зберу ваші сльози,
Я на мові батьків дивну пісню складу,
Понесу до небес через хмари та грози,
До зіркових святих на вівтар покладу:
«Подивіться на це, подивіться на сльози,
Скільки суму, скорбот, це з моєї землі,
Розкажіть мені все, чому так? Чому досі
Стільки болю навколо? Чому люди злі?
Чому вбивства та війни? Крадіжки? Обмани?
Наче люди розумні, навколо краса…
Чому брехні, митарства, закони-кайдани,
Глупі вчинки бездумні, скажіть, небеса»?
Розкажи мені, Боже, небесний владика,
Всемогутньою силою, духом святим,
Розкажи чому негідь навколо велика?
Як понищити зло? Як народ мій спасти?
І у світлому сяйві відчую відраду,
Розуміння просте - є добро, та є зло.
Кожен сам, самостійно дає собі раду,
Кожен сам обирає чи сяйво, чи дно.
Той хто бреше, краде, словом блудить, вбиває,
Той народ свій у пастку, занепад веде,
І цю істину кожен з народження знає,
Бо у кожного в серці живе те святе.
Але з часом цю істину злі забувають,
Про коріння своє, та про власний народ.
Головнішими диявольські брехні вважають,
Тому плаче земля від нещасть та негод.
Що я можу…? - я можу сказати.
Ні! Я буду кричати, горлати на тих,
Хто краде, словом блудить - брудні казнокради,
Ви жируєте всі за рахунок простих!
Ви запродали душу диявольским втіхам,
І буденною справою став тяжкий гріх,
Час спливає для вас, заплямованим іграм,
Божий суд не мине – покарає усіх!
А на небі немає грошей, адвокатів,
І за вчинки свої кожен сам відповість.
Не кажіть, що не чули святих постулатів,
Брехні там не пройдуть! Головним буде зміст -
Зміст життя – ваші вчинки, думки та діяння,
Допомоги не буде, краївок нема.
Бог готує жорстоке для вас покарання,
Ваш наступний етап неминучий - це тьма.
Подивіться на сльози – гіркі, наче море,
Результат ваших справ. Вам таке не пройде!
Покарання для вас буде дуже суворе,
Божий гнів на злочинців з небес упаде.
Ви відчуєте гнів, ви відчуєте сльози,
Гіркотою наповниться ваше життя,
Це за злочини ваші. Насиченні… Досить!
Не витримує більше злочинців земля!
А для праведних? - Праведним світло,
Божі блага - дари від святої води,
Щоб очистилось небо та поле розквітло,
Щоб не плакали більше від мороки, тьми.
Я по полю піду, озирнуся навколо,
Я шукаю слова… чую землю німу…
Розкажи мені поле… розкажи мені доле,
Чому вірші пишу я, шукаю чому?
02.08.2020р.
ID:
884793
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.08.2020 21:45:24
© дата внесення змiн: 21.08.2020 09:47:54
автор: Одарка з Тавріди
Вкажіть причину вашої скарги
|
