Притихли й не гудуть вітри шалені.
Час пробігає швидко, без оглядки.
О, осінь ! Я прошу: візьми у мене
Про мого милого останні згадки!
І занеси за гори їх високі,
Щоб буря розірвала їх й зіжмакала.
І затопи їх в озері глибокім,
Щоб більше за коханням я не плакала.
Щоб знов не знала горя і печалі,
Чекала знов весну свою бузкову.
Щоб вороги назавжди замовчали.
А я б була з другим щаслива знову.
Коли ж ти забереш згадки з собою?
Хай відпочине моє серце рвійне!
Воно так утомилось після бою...
Хай буде йому легко і спокійно.
15.09.2020р. 16-37
