Сегодня День рождения Ольги. Накануне думал
как поздравить её, чтобы светло и необычно...
Но... мы предполагаем, а Бог располагает...
Куда улетаешь, Мамочка,
в какие такие края?
Помню, катала на саночках
маленькую меня...
Прижавшись – спасенье в нежности
и детские беды уйдут...
Не думаем о неизбежности,
что не обойти беду...
Ведь, что б ни случилось – к Мамочке,
наш самый сердечный друг.
Заменят любые подарочки
внучатам твой Свет вокруг.
Простишь небезгрешных, вот таких –
каких создала эта жизнь...
О, как же тяжёл прощанья миг
и пустоты миражи...
Такая вот жизнь конечная,
придумана здесь на Земле.
Обнимут Пути всех Млечные,
хоть даже и в звёздной мгле...
Вячеслав Шикалович.
Как-то разговорились при встрече - оба интересовались философией мироздания, эзотерикой... Это и в стихах отражалось наших и всегда неразрывно сочеталось с христианством. Нас привлекала научная сторона объяснения тайн Мироздания.
В один из Дней её рождения я написал посвящение, которое сегодня прозвучит совсем необычно:
Посвята Ользі Дубінянській
Поталанить й тоді крізь віки
Серед хвиль і сріблинок трави,
Розмітаючи листом роки,
Вже назустріч появитесь Ви.
Ольга Дубінянська
Вік за віком
Крокують Планетою
Як розлуки,
То й зустрічі, в час…
Там срібляться Світи
Й Місяць, зрештою,
Божий посох,
Зоря, чи свіча.
Як у казці
Так дружній і чистий
Погляд-красень
Відлунням ріки –
Шлеш послання
У трепеті листу,
Ким в майбутнім
Житті нарекли?
Як впізнати тебе
На Землі?
Коли там
Не зустрілися знов…
Сон незбутній
У долі велінь,
Не відгаданий
Мрії покров…
Вік за віком
З зіркових я брам –
Гостювати
В уявний цей Світ.
З забуття
Обізвися, мій брат,
За прозорою
Товщею літ…
Серед хвиль
І сріблинок трави
Шепче Вічності
Вітер надій.
Зір Отець
Близь стоїть, голови,
А крізь сон
Бач - махаєте Ви…
Вячеслав Шикалович
02.11.2013р.
На світлині я стою навпроти Ольги.
