Той березневий сніг отямив квіти,
Та ніч була і мало хто помітив,
Як з відблиском блаженного Різдва
На землю небом притекли дива.
Позоставляли скрізь таємних знаків,
Розрадили того хто гірко плакав.
Бо кожен з нас колись багато значив
У краї тім, що вкритий сном дитячим.
А на полотнах ночі невидимки,
З'являлися й щезали дивні лики,
То просто з вітром березневий сніг,
Все розпрощатися ніяк не міг.
