Гора за горою,
Біда за бідою:
Війна йде на Сході,
А вірус в народі...
Прийшов він весною,
Умив нас сльозою...
Надіялись літом
Відійде із квітом...
А він зачепився,
На осінь лишився...
Вже й осінь минула,
А він бешкетує...
У зиму вчепився,
І в ній залишився...
До людей чіплявся,
Сніг його злякався...
Кажуть, що в Китаї,
Його вже немає...
А в нас умирає
немало й щодня...
Молоді й старенькі,
І дітки маленькі...
і ті, що працюють,
І ті, що лікують...
Погасли три свічки,
І Спокою, й Віри,
І навіть Любові
Уже догоря...
Жива лиш Надія,
І люди їй вірять,
Бо з нею і Віра,
Й Любов ожива...
Оживе і Спокій,
В задумі глибокій...
Дай Боже, дай,Боже,
Щоб все було гоже...
Біду за бідою,
Схова за горою...
Весна ж бо весна,
В ній все ожива....
Дякую,Катюшо! Це я згадала десь прочитану притчу про 4 свічки: Спокій, Віру, Любов і Надію, як перші три згоріли, а четверта заспокійливо пояснила, що від цієї свічки можна запалити й перші три, ось як все пригадаю, то виставлю у КП.
