ВІДЛУННЯ
.
Василю Стусу.
.
І знову думкою лечу на Україну,
І знову я на кручах над Дніпром
В надії, що тебе я там зустріну:
Уява-сон змахнула знов крилом.
Я так стомивсь, та буду знов літати
Над Україною, над кручами Дніпра.
Не перестану я повік тебе кохати,
Хоч пісня про любов така стара.
Згадай і ти мене, не стративши надію,
Хоча надією цей сон гріхом назвати.
Та що з собою, бідолашний я, удію:
Через роки не перестав тебе кохати.
Моя кохана, не печалься, не журися.
У сині нашім ти мене побач.
До нього ніжно, мов до мене притулися
І за роки розлуки, серденько, пробач.
