Я знаю що не знаю,
А знати би волів…
Квітки-слова зриваю,
В’яжу в букети слів.
Віршів пророчий знак
Віддам до свят і так,
На роздуми, для втіх
Всім друзям роздарую їх.
Пророчу всім шляхи до раю,
Хоч знаю і не знаю...
Хіба життя таких полюбить...
Пророцтво мене згубить,
Чи ж дар такий спасе,
Чи володіти є можливим
Таким нелюдським дивом -
Писати вірші й знати все.
Писати вірші - гіркий мед,
Коли ти видиш наперед
І долі вказуєш на помилки,
Нехай не перстом, подумки.
Якщо не ти, хто інший буде
І далі небесами всіх манити,
Наснагу віршами давати жити
Коли вже всі відкрито двері,
Чи крига проламалася до бід,
Чи на розвалинах імперій
Тріумфу вже відібито слід…
Поет, який же ти негідник,..
А може, навпаки,
ти волі божої носій і проповідник…
