Ти приходиш завжди
несподівано,
Застаєш мене
врозполох
І на вухо щось
тихо навіюєш,
Доки прозу
римую в рядок.
Ти лякаєшся звуків
та галасу -
Вмить втікаєш,
як не було,
Коли стукаєш
мені в душу,
Прагнеш взяти
під своє крило.
Тільки в тиші
в думки
поглинаємось
Та черпаємо
з дна буття,
Довго-довго
із римами
бавимось,
Перш ніж пустимо
їх у життя.
Ти для мене повітря
й священик,
Я для тебе -
уважний слухач,
Ти обрала мене
не даремно -
Рятівниця моя
і палач!
26.01.2021
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
Поетка поетку завжди зрозуміє! Дякую Вам за коментар! 
