не хапайся поглядом за ніж,
не бери на душу гріх спокути,
краще словом вжалити аніж
посмішки криву підкову гнути
й тінь рогату смикати за хвіст_
>
віщих снів байдужий програміст
випробовує давно згорілі нерви
на околицях холодних сірих міст,
де брудних пліток плетуться черви
і вібрують німби ліхтарів_
>
подив твій морально застарів_
заховай його під маску з льоду_
колонада всохлих яворів,
фосфорні штрих – коди переходів,
перехожі в рясах слюдяних_
>
не втечеш_ бо сам один із них_
топчеш всоте пройдену дорогу_
млява лялька на нитках гнилих,
у густій імлі їдкого смогу,
імітує втрачену інтригу_