Красиві люди …. Ви ж такий вогонь,
таке тепло, такі слова магічні,
Аж до глибин, до болю людських скронь
пустелями блукає сенс одвічний.
У чому ваша відгукнулася краса?
В словах, в піснях чи в погляді кохання?
Чи у щоденних втомлених ділах,
чи може спалахнула в мить останню?
Ви завжди поряд, ви ніколи над,
Ви обіймаєте крізь відстані й століття,
У вас немає недоторканих принад,
ви – ідеал, хоч одягніть лахміття …
Хтось так сказав, хтось пісню заспівав,
хтось обіймав, хтось кинувся у пломінь,
Хтось все віддав, назад не відбирав,
хтось розпізнав чи повернувся в спомин …
Дивлюсь і вкотре бачу як цвіте -
те, що йому цвісти вже не по праву,
Торкнувся, бо воно таке крихке,
справжнє так часто не нагадує забаву …
Красиві люди …. Вдячність рветься в світ
і каже: обійми хоч на хвилину
У кого на руках чомусь зірки,
горить в душі і не питай причину …