Північний сніг встеляє тобі шлях
Іди. Чекаю. Чи боїшся втрати?
Ми всі боялися згубити попервах,
Та не втомились вірити й чекати.
На білому лишаються сліди
То доля пише свій роман слідами.
Боїшся йти? То значить мій - не ти.
Ваги не має що було між нами.
Лякливий сніг ховається під дощ,
Тече щоками втомлених віконниць.
Змиває шлях позаминулих прощ,
Прокладений крильми маленьких горлиць.
Він ще чекає... ще чекаю я,
Вода напоює нове життя довкола.
Найбільша проща - щире каяття -
Стікає сніг від люблячого слова.